Українські НУО і донори: проблеми взаємодії – Громадський Простiр (прес
19-05-2012 09:54
Донори та гранти |
Київ
ДОДАЙТЕ НОВИНИ
18 травня у Києві представили результати дослідження «Як краще залучати та використовувати міжнародну підтримку громадських організацій в Україні». За час проекту інтерв’ю з українськими НУО виявили найпоширеніші бар’єри у доступі до фінансування. Зокрема, це ускладнені форми заявок на грант (вимоги заповнювати англійською тощо) і обтяжливі процедури реєстрації, небажання донорів фінансувати інституційну базу діяльності. Часто причиною неуспіху у відносинах з донором є невисока якість персоналу в НДО, особливо фандрайзерів.
Проект реалізували Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва (Київ, Україна) та Фонд “Інститут публічних справ” (Варшава, Польща) за фінансової підтримки МФ Відродження», програми “Схід-Схід: партнерство без кордонів” та Фонду відкритого суспільства.
«Ми не оцінювали донорів чи НУО окремо, а відносини між ними. Як психотерапевти, дали людям висловитися, а потім запропонували подивитися: а, може, щось у цій “сім’ї” не так… Чи може все це бути по-іншому?», – так прокоментував проект Пьотр Казміркєвіч, експерт Фонду «Інститут публічних справ».
Ірина Бекешкіна підкреслила вирішальність іноземних донорів для громадського сектору на початку 90 років. Завдяки міжнардній допомозі тоді у третьому секторі концентрувалися освіченіші та енергійніші спеціалісти, зокрема там цінувалося знання іноземних мов. Зарплатня у середовищі НУО теж була порівняно високою.
«Криза громадського сектору і його фінансування виникла, як це недивно, після Помаранчевої революції. Багато НУО брали участь у подіях Помаранчевої революції, але виконуючи свою діяльність… Тому що здійснювати контроль за виборами, проводити незалежний екзит-пол – це діяльність громадських організацій. Однак опісля в суспільстві настала, не скажу що апатія, а посилення патерналістських нас троїв. Цей патерналізм був тоді притаманний і громадському сектору. На мою думку, це фатальна помилка. Багато людей з третього сектору пішло тоді у владу. Щодо фінансування, то воно тоді перефокусувалося – з підтримки третього сектору на пряму технічну допомогу новообраній владі. У секторі тоді було відчуття, що цілі досягнуті і була криза з постановкою нових цілей. З такої кризи НУО помалу стали виходити. Є ще сьогодні такий важливий чинник як зміна поколінь. Вплинула і діяльність теперішньої влади, яка значною мірою повернула нас до реалій, що мали місце до 2004 року», – зазначила Ірина Бекешкіна.
В умовах наступу влади на демократію НУО які займаються захистом свободи слова, правозахисною діяльністю та ін. важко претендувати на підтримку бізнесу, який теж потерпає від тиску. Часто доводиться чути, що за отримані гранти НУО змушені виконувати вимоги Заходу. Дослідження показало, що підтримка громадських організацій з боку місцевої влади, у свою чергу, теж не безкорислива. Влада часто диктує умови роботи, як саме виконати проект… Тому Пьотр Казміркєвіч рекомендує донорам не вимагати від НУО співпраці з владою.
Побічним ефектом співпраці з донорами стає залежність НУО від проектів. Тоді проекти пишуться спеціально для отримання фінансування. До зрілих НДО треба змінювати підхід: давати більше свободи; водночас необхідно виявляти нові організації, що можуть стати отримувачами грантів.
«Донори мають вимагати від НДО кредитну історію. Це стосується не економічної сторони діяльності, а репрезентативності, щоб було зрозуміло, що організація представляє якусь групу людей і може це довести. Можна запропонувати, хай дорослі НУО, що можуть показати себе як експерти,вимагають від донорів свободи, наприклад, 10, 20, 30% від підтримки на інноваційні проекти. Однак тоді будуть питання у донорів, мовляв хто гарантуватиме, що ви справжні представники суспільства?», – сказав Пьотр Казміркєвіч.
«За останні роки ми не побачимо такого глибокого аналізу того, що потрібно НУО і донорським організаціям в Україні. Друге, що треба підкреслити, – це дослідження саме міжнародне. 24 травня конференція відбудеться в Польщі і ці рекомендації донорам будуть озвучені на рівні Варшави. Добре, що в дослідженні підкреслено, що донорам не треба відривати свої пріоритети від тих, що є в Україні на місцевому рівні. Аби формулювати свої пріоритети, треба спілкуватися з експертами з областей і виїжджати безпосередньо на село. Для цього потрібно підвищувати аналітичну спроможність НУО. Також важлива не просто інституційна підтримка, а підтримка інституційного розвитку. Наприклад, українські організації часто не можуть брати участь у проектах саме через недостатнє знання англійської мови», сказала тетяна Кухаренко, менеджер
рами “Схід-Схід: партнерство без кордонів” МФ Відродження.
Вікторія Марченко, представниця USAID дещо спростувала тезу що це перше таке дослідження: «Насправді досліджень подібних існує велика-велика кількість. По-перше, USAID багато років проводить дослідження індексу сталості НУО, який згадується і в цьому проекті. Такий моніторинг робить UNITER. Шведське агентство з міжнародного розвитку (SIDA) в себе на сайті опублікувало свою стратегію співробітництва з НУО в Україні. Всі ці матеріали є в інтернет-доступі. Можливо, популяризація цих досліджень недостатня. Що стосується громадських рухів, як от “Стоп цензура!”, “Чесно” та інші… Мені здається, що ефективність цих рухів у тому, що вони не підтримуються інституційно донорськими організаціями. Деякі організації-члени руху “Стоп цензура!” отримують допомогу донорів на інституційну діяльність. Наприклад, “Телекритика” для проведення моніторингу. Але “Стоп цензура!” як рух відмовився свідомо від підтримки донорів. На мою думку це добре, бо підтримка донорів просто вбивала б ці рухи».
Про проблеми абсорбування міжнародної допомоги в Україні розповіла
Вікторія Гуменюк, екперт Громадської експертної ради при Українській
частині Комітету з питань спіробітництва між україною та ЄС:
Однією з найбільш болючих проблем є нереформованість державного управління. Зокрема на це вказувала Єврокомісія, коли рік тому заморозила всю бюджетну допомогу для України. Недоліком в роботі донорів, за словами експертки, є брак координації. Вікторія Гуменюк радить «вмонтовувати роботу громадських організацій у процес реформ». Бо сьогодні немає вимог, щоб органи державного управління враховували думку громадськості. Тому НУО мають бути невід’ємною складовою програми донорів у будь-якій сфері, де надається підтримка. Сьогодні наявність окремих програм для НУО у різних сферах є контрпродуктивною, бо робить думку громадськості чужорідною і необов’язковою для врахування, передусім у зв’язку з нереформованістю системи дердавного управління.
Під час обговорення учасники ставили питання, як ще окрім грантів можуть фінансуватися НУО?
Максим Лациба, керівник Українського незалежного центру політичних досліджень:
«У таких країнах третього світу, як Україна, головне джерело надходжень для громадських організацій – це заробіток. Тобто треба виробляти і продавати! Головний продукт – це соціальні послуги. З 2013 року, за новим ЗУ Про об’єднання громадян, якщо Ви НУО, то матимете право це робити. Правда, доведеться внести попередньо зміни в статут, що Ви займаєтеся підприємницькою діяльністю. Якби не демократ Ключковський, то Ви б мали право автоматично це робити. Хочете книжку, хочете тренінг продаєте… Друге – держава має нарешті оголошувати конкурси на закупівлю соціальних послуг. Паралельно приходять муніципальна установа, бізнес, і Ви. Так відбувається у цивілізованих країнах, де зазвичай тендер виграють НУО, бо краща якість і дешевша ціна! У наказі Президента про стратегію розвитку громадянського суспільства вже є доручення для Мінсоцполітики розробити механізм запровадження цього. Третє – це конкурси проектів. Є доручення кабміну і президента всім облдержадімінстраціям до кінця року розробити обласні цільові програми сприяння розвитку громадянського суспільства, в яких мають бути передбачені кошти на конкурс проектів з обласного бюджету. Наприклад, в Одеській області тиждень тому завершили конкурс. 250 тисяч гривень розподілили. 17 громадських організацій виграли і підписали вже контракти».
Максим Лациба заявив, що серед громадських організацій чітко виділяється “грантовий сектор” – «триста спартанців, які прилипли до міжнародних донорів, а ще існують тисячі організацій в регіонах, які не можуть втовпитися до цієї каси».
Чи прозоро працюють донори, чи можна звинуватити їх у корупції? Розповідає Максим Лациба:
На думку експерта, проблемою донорських організацій швидше є «змова виконавців» – ледачість працівників фонду, бажання працювати за старими перевіреними схемами.
Рекомендації міжнародним донорам від Максима Лациби:
– Шукати нові організації;
– Краще оцінювати потреби українських НУО;
– Пропонувати українським НУО дрібніші гранти;
– Часто грантерам потрібні не тільки гроші, а й консалтингова підтримка і підтримка з іншими НУО, що реалізовують схожі проекти.
Найближчим часом текст проекту «Як краще залучати та використовувати міжнародну підтримку громадських організацій в Україні» з’явиться в інтернет-доступі. Інформацію про це чекайте на Громадському просторі.
Джерело :
Громадський простір
Автор :
Ірина Салій
Пов’язані теми :
– Інструменти роботи НУО
– Пошук партнерів