У столиці представлені книги і фотографії кінця XIX — початку XX …
До 27 лютого в Музеї книги та друкарства триває виставка “Киянин, увінчаний славою”, присвячена 175-річчю від дня народження відомого друкаря кінця XIX — початку XX століття Стефана Кульженка. В експозиції представлені численні книги, які вийшли у видавництві Кульженка: це раритети, наукові праці і твори українських письменників, а також унікальні листівки та фотографії з видами тогочасного Києва.
На той час друкарня Кульженка була однією з п’яти друкарень столиці і знана по всій Російській імперії. “Тут було надруковано понад 1000 видань. Сама друкарня — величезне приміщення — з 1880 року знаходилася на вулиці Пушкінській, тоді Ново-Єлизаветинській. В роки Другої світової війни будинок був зруйнований і не відновлений, — розповідає завідувач науково-дослідного відділу Музею книги і друкарства Марія Корнійчук. — Друкарня була відома і мала дуже гарне устаткування. Кульженко був професіоналом своєї справи і власником, який постійно дбав про оновлення швидкодрукарських верстатів. Вперше в Південно-Західному краї він встановив фототипію, що дало йому змогу друкувати листівки та фото. Він виконував замовлення не лише Одеси чи Харкова, але й Москви”.
Стефан Кульженко — людина, яка зробила себе сама. Ім’я “Стефан” в перекладі означає “вінець”, і все життя він ніс вінець професійної гідності, великого інтересу до життя, мистецтва, театру. Він був відомим у Києві меценатом і одержав звання Почесного громадянина Києва. Родина Кульженків походила з козаків, мати рано померла, а Стефана відправили в Київ до тітки. Тут він вчився в приватній школі, потім закінчив три класи Софіївського духовного училища. Тітка померла, і Стефан лишився без допомоги. Потрапивши в друкарську школу Вальнера, він захопився друкарською справою. Стефан був дуже здібний, тому Вальнер платив йому найбільшу стипендію. Коли Кульженко закінчив друкарську школу Вальнера, він був єдиним спеціалістом у Києві, який міг працювати на швидкодрукарських машинах. Згодом Кульженко заснував власну друкарню.
До цього часу не створено повного реєстру всіх видань друкарні Кульженка. На експозиції “Киянин, увінчаний славою” представлено близько 1500 експонатів з фондів Музею книги і друкарства, Музею історії Києва та приватних колекцій Михайла Кальницького, Віталія Ковалинського і Валерія Шатіло. Знаковим для Музею є видання “Exegesis” Сильвестра Коссова (1874), київського митрополита XVII століття, адже це передрук видання XVIII століття лаврської друкарні, яка раніше знаходилася в приміщенні музею.
Друкарня Кульженка видавала багато різних за тематикою книжок. Наприклад, альбом офортів Тараса Шевченка з колекції Василя Тарновського (1891) — по суті перше мистецьке представлення Шевченка як художника, тут вміщено 27 офортів, або “История искусствъ” відомого французького мистецтвознавця Н. Байє, де вміщено понад 300 ілюстрацій. Займалася друкарня і благодійністю. Так, у 1892 році був виданий збірник в допомогу постраждалим від неврожаю — переклад творів європейських письменників. В Російській імперії в 1891 був великий голод, і кошти від реалізації подібних збірників направлялися на допомогу нужденним. Друкував Кульженко і твори українських письменників: в експозиції представлені книжки з творами Нечуя-Левицького, одна з перших поетичних збірок Володимира Самійленка, поеми Тараса Шевченка з ілюстраціями Миколи Пимоненка. Виходили і переклади, серед яких казки Андерсена у перекладі Михайла Старицького з ілюстраціями відомого художника Миколи Мурашка.
Видавав Стефан Кульженко і наукові праці професорів та вчених, серед них роботи М. Стражеска, топографа Миколи Максимовича (“Днепр и его бассейны”), В. В. Игнатовича-Завилейского “Электрическій трамвай въ Киеве”. Звісно, багато видань присвячені і Києву — путівник польською мовою (1901), історичний опис столиці і її визначних місць в “Кіевъ тепер и прежде” М. Захарченка (1888). Для киян буде цікавим і альбом “Собор святого Володимира в Києве” 1905 року із 105 ілюстраціями.
У 1903 році Кульженко відкрив у Києві першу художньо-ремісничу школу, де навчали людей працювати над створенням книги — оформлювати, друкувати, підбирати ілюстрації. Особливістю друкарні Кульженка були дорогі видання, альбоми, які користувались попитом у всій Російській імперії. Зокрема видання “Кіевская сельско-хозяйственная и промышленная выставка и ея участники” 1897 року. Видання розповідає про подію, яка мала резонанс у всій Європі — виставку, що проходила на Троїцькій площі, де у 165 павільйонах демонстрували продукцію усіх галузей промисловості і сільського господарства. Цікавим є альбом “Украинскій орнаментъ”(зразки зібрала Ольга Косач, мати Лесі Українки) французькою і українською мовами. А також серія орнаментів з музеїв “Украинские узоры XVII вєка”. Серійними в друкарні Кульженка були видання з історії, культури, зокрема “Древности Украины”, “Древности Приднепровья” тощо.
Родина Кульженків була в гарних стосунках з Вільгельмом Крістером, який займався садівництвом. Вони жили по-сусідськи. За площею Шевченка Кульженко придбав собі парк “Кинь грусть”. Кульженко побудував там будиночки для працівників, де вони відпочивали, любив займатися садівництвом. Власне, близьким йому було і мистецтво. Кульженко співав сам, створив хор, був членом музичного і театрального товариства в Києві та постійно брав участь у всіх мистецьких акціях. Крім того, він видавав “Сборникъ Кіевскаго литературно-артистического общества” про події мистецького життя столиці з фотографіями театрів, акторів.
Окремо представлені матеріали біографічного характеру. “Відлік своєї друкарської діяльності Стефан Кульженко вів з 1854 року, коли закінчив школу Вальнера, — розповідає Марія Корнійчук.— У 1904 році виповнилося 50 років його діяльності як друкаря, але відзначити ювілей не вдалося через російсько-японську війну, та все ж була підготовлена книжка “Полъвека у печатного станка”, що побачила світ вже після смерті Кульженка у 1906 році. В ній вміщена біографія, історія друкарні, опис всіх її складових. Зокрема відомо, що на початку ХХ століття у друкарні Кульженка працювало 300 чоловік. Він дуже лояльно та доброзичливо ставився до робітників, створив касу допомоги, запрошував у свій парк відпочивати.
На Хрещатику Кульженко ще в 1870-х роках відкрив книжковий магазин, де продавали видання, папір, канцелярське приладдя з Європи. З 1885 року друкарня Кульженка брала участь у всіх Всеросійських виставках друкованої продукції, одержувала нагороди. А в 1887 році Кульженко придбав фототипію і почав випускати фотоальбоми з видами Києва різних форматів. В експозиції широко представлені чорно-білі та кольорові літографії, листівки та фото з видами тогочасного Києва. Після смерті батька у 1906-1918 роках друкарнею володів Василь Кульженко, його син, доки її не націоналізували. Він продовжував справу батька, видавав як демократичні видання, так і альбоми, а також журнал “Искусство”.
“На жаль, сьогодні видатний внесок Стефана Кульженка забутий, у Києві навіть жодна вулиця не носить його ім’я,— говорить Марія Корнійчук.— Сьогодні Київське вище поліграфічне училище, яке він заснував у 1903 році, збирає підписи, щоб йому присвоїли ім’я Стефана та Василя Кульженків”. Подивитися на раритетні видання та фотографії, видані в друкарні, кияни мають змогу до 27 лютого в Музеї книги і друкарства (вул. Мазепи, 21, корпус 9)