Плюс на мінус: як Україна «пережила» Євро
Кожен свідомий Українець, що бодай трохи стежив за підготовкою своєї країни до Євро-2012, чекав початку футбольного свята з острахом, а то й з відвертим жахом. Ситуація справді викликала сльози: розпочаті будівництва не встигали завершити вчасно; старі обшарпані будівлі в центрі Києва ніхто так і не реставрував; вулицями міст, що приймали Євро, розгулювали повії, які з’їжджалися з усієї країни. Навіть в англомовних табличках в метро та на вулицях столиці перехожі, що володіли англійською, знаходили купу помилок. Особливої пікантності іноземцям додавали чутки про політичну ситуацію в країні, та заклики багатьох світових політиків бойкотувати Євро в Україні. А добивали репутацію нашої держави зависокі ціни на готельні номери, які не вкладалися в бюджет найчисельнішої аудиторії глядачів чемпіонату – середнього класу. Та навіть більшість команд-учасників вирішили розміститьсь в Польщі, оскільки знайшли наші готелі занадто дорогими!
Але Євро пройшло, іноземці до нас приїхали, та, не дивлячись на всі острахи з обох сторін, залишились задоволені! І це – привід для гордості кожного з нас, бо хороше враження про Україну в іноземних гостей склалося завдяки звичайним українцям. Саме вони показали всій Європі, що наша країна, не зважаючи на всі її труднощі та проблеми, дійсно чудова!
Крім того, самі українці завдяки чемпіонату отримали дуже багато.
В першу чергу – національну єдність та патріотичну свідомість. Жовто-блакитні кольори на вулицях, гасла «Слава Україні! Героям слава!», та щира радість, гордість за свою націю.
Окрім цього, пересічні українці відкрили для себе Європу завдяки іноземцям, які приїхали до нашої країни на чемпіонат. Багато хто завдяки цьому знайшов нових друзів, з якими ймовірно підтримуватиме зв’язок. Найбільше цьому посприяла ініціатива Івана Варченка «Welcome to Ukraine», в рамках якої наші співвітчизники безкоштовно прихистили в своїх домівках понад півтори тисячі футбольних вболівальників.
Українці постаралися на славу, і в результаті зуміли добре показати себе і свою країну! Вболівальники ще довго сиділи в львівських кав’ярнях після завершення всіх матчів у місті лева. «New York Times» назвав Київ одним з найкрасивіших міст світу. Голландські вболівальники наповнили Харків помаранчевим кольором, а після завершення чемпіонату посольство Нідерландів замовило понад два десятки помаранчевих рекламних щитів з написом «Спасибо, Харьков!».
В Донецьку ж англійські фанати влаштували цілу акцію на захист українців. Напередодні чемпіонату відомий в минулому футболіст Сол Кемпбелл закликав британців не їхати до України – мовляв через високий рівень злочинності та по-расистському налаштоване населення вони цілком можуть повернутись додому в труні. У відповідь на це 18 червня англійські вболівальники пройшлися Донецьком, несучи порожню труну з написом «Ти помилявся, Кемпбелл».
І все було б просто прекрасно, якби не маленька ложечка дьогтю, що зветься «гроші». Найближчими днями всі, хто досі вважав, ніби Україна на Євро може заробити, перестануть вірити в казки. Ще жодна країна, що приймала Євро, Олімпіаду, чи будь-які інші масштабні спортивні змагання, не заробляла на цьому. Ми не стали виключенням: не просто не заробили, не просто не «вийшли в нулі». За попередніми підрахунками, загальні прибутки країни від Євро-2012 становлять не більш як 10 мільярдів гривень. На підготовку ж лише за останні два роки було витрачено… близько 40 мільярдів гривень з державного бюджету! Для країни, економіка якої наразі переживає такі скрутні часи, подібні витрати – дуже смілива розкіш. І було б наївно вважати, що це жодним чином не вплине на життя пересічних українців. Ймовірно зовсім скоро почнеться «віддача», і мало не кожен на власній шкурі відчує ціну цієї розкоші. Тоді ми, скоріш за все, зрозуміємо, що дотепер в нас не було безробіття, чи високих цін.
А як же всі ті готелі, що будували? Ресторани? Розважальні заклади? Невже іноземці не залишили там свої гроші?!
Нажаль, ні. Як виявилось на практиці, футбольним вболівальникам Європи потрібен лише футбол, дешеве пиво та смачна їжа неподалік стадіону чи фан-зони. А ще – враження від відвідин країни, що досі лишалась для них загадковою.
Середня сума, яку гості нашої країни витрачали на харчування, це 150-300 гривень на день. Непогано заробили недорогі ресторани, що знаходились неподалік стадіонів. Але решта мала прибуток, що ні чим не відрізнявся від прибутку до Євро.
Таксі, які працюють легально, теж нічого не отримали з чемпіонату. Бо іноземці не звикли до практики викликати таксі по телефону, тому ловили автівки прямо на вулицях. І загалом траплялися їм саме ті, що працюють нелегально, тобто за зовсім іншими цінами. А заплативши таку ціну один раз, гості з Європи чомусь втрачали бажання надалі брати таксі в Україні.
Щодо готелів, то значна частина номерів простоювала. Причиною були встановлені на них ціни, які шокували іноземців. Після хвилі негативних відгуків у ЗМІ власники готелів їх таки знизили, але репутацію це вже не врятувало. Тож замість готельних номерів, європейці орендували квартири, чи бронювали місця в хостелах. А хтось то й взагалі знайшов притулок у звичайних українських родинах, які безкоштовно прихистили футбольних фанатів, та ще й варениками з борщем нагодували!
«Я не хотів платити по-свинськи дорого за готель у Києві, тож знімав звичайну квартиру, причому біля стадіону. Мені це коштувало 50 євро за добу. Я задоволений», – розповідав «Deutsche Welle» Аке Пеко, футбольний вболівальник з Фінляндії.
Кому ж не пощастило знайти недороге житло на час чемпіонату – ночували прямо на вулицях.
Єдині, хто отримали хороші прибутки, це організатори фан-зон у містах, що приймали Євро. Але вони, зрозуміло, не можуть врятувати ситуацію. Дива не буде.
Проблема тих, хто чекав надприбутків, була в помилковому уявленні про фінансові можливості фанатів, які відвідували Євро. Логіка зрозуміла: «Вони іноземці. Отже, в них має бути повно грошей!». Але ця сама логіка зіграла з ними дуже злий жарт. На чемпіонат їхали не тільки принци та магнати. Головною аудиторією був саме середній клас – звичайні люди, які не могли дозволити собі платити космічні суми за проживання, харчі чи розваги. Шаблон розірвався, залишивши по собі тяжку фінансову діру. І тепер нам, звичайним українцям, належить багато й тяжко працювати, аби цю саму діру залатати.
Крім того, було б помилково вважати, що рівень організації Євро-2012 в Україні влаштував європейські ЗМІ. Британська преса пише про непристосованість нашої держави до проведення подібних змагань та відмічає «абсолютно різне Євро» в Україні та Польщі. Російські ж медіа не можуть забути скандалу, що виник з літаком Дмитра Медведєва. За словами віце-прем’єра Бориса Колеснікова, в донецькому аеропорту його відмовились приймати, тож голова російського уряду змушений був летіти до Києва. Та й загальне напруження в українському суспільстві не оминуло ока європейських журналістів. Щоправда вони не зовсім розуміли, що саме в цій країні не так.
Шалені дні Євро для України скінчились. В нашій країні провели чемпіонат, і розмах був дійсно європейського рівня. Але ціна «видовища» – «хліб».
Зате десятки тисяч іноземців, повернувшись додому, розказуватимуть Європі, які в нас гарні дівчата, смачна кухня та привітні люди!
Пишаймося, панове!