Галина Герега: "Вирішальною для Київради є думка киян"

З секретарем Київради — заступником Київського міського голови Галиною Герегою “Хрещатик” спілкувався трохи більше півроку тому, коли Галину Федорівну було обрано на цю посаду. Минуло чимало часу, тож ми вирішили підбити підсумки роботи секретаря Київради. Галина Федорівна охоче погодилась відповісти на наші запитання, незважаючи на свою неймовірну зайнятість.

— Галино Федорівно, нещодавно ви стали головою Спілки секретарів місцевих рад Асоціації міст України. Як новообраний голова які основні пріоритети ви можете виділити у роботі місцевих рад і зокрема Київради?
— Головна турбота всіх місцевих рад — забезпечити розвиток свого регіону. Київ досить активно працює саме в цьому напрямку.
Ми розробляємо довгострокові цільові програми, мета яких — розвиток конкретних галузей життєдіяльності міста. І треба в цьому плані віддати належне Київській міській державній адміністрації, яка лише в цьому році підготувала низку важливих міських галузевих програм, які були доопрацьовані і прийняті Київрадою.

— Наприклад, які програми?
— Я назву основні, так би мовити, стратегічні. Затверджена Регіональна програма підвищення енергоефективності на 2011 — 2015 роки, яка дасть можливість Києву значно економити енергоресурси. Нещодавно ми прийняли Міську цільову програму розвитку електронного урядування в місті Києві на 2012 — 2014 роки. Її запровадження дозволить владі працювати швидше та ефективніше, більш оперативно реагувати на звернення громадян.

Також хочу відзначити Програму “Гаряча вода в місті Києві на 2011 — 2025 роки”. Головне завдання цієї програми — забезпечити киян якісним водопостачанням. Є програма “Освіта на 2011 — 2015 роки”. Вона передбачає реалізацію низки проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та якості освіти у Києві. Затверджена програма розвитку туризму в столиці до 2015 року. Її реалізація значно збільшить туристичну привабливість Києва.

Але найголовніше, прийнятий за основу надзвичайно важливий для міста документ — Стратегія розвитку Києва до 2025 року. Зараз Стратегія доопрацьовується, до неї включаються пропозиції депутатів і пересічних громадян. Сподіваюсь, незабаром цей важливий документ буде прийнятий. І вже наступним кроком стане прийняття Генерального плану столиці до 2025 року.

“Будівництво перейде на Лівобережжя”

— До речі, на вашу думку, новий Генплан міста дозволить вирішити проблему щодо забудови в історичному центрі столиці, адже попередній документ, судячи із постійно виникаючих містобудівних конфліктів, не врегульовував цього питання?
— У цьому контексті новий Генплан має цілу низку переваг порівняно з попереднім документом. По-перше, у ньому передбачене чітке зонування міста та збереження традиційного характеру забудови та ландшафту в історичних ареалах. Він забороняє розміщення нових висотних будівель поряд з національними та культурними пам’ятками. Обмежує висотність будівель в центрі міста.

По-друге, один з основних напрямків Генплану — розбудова Лівого берега столиці. Це значить, що основне будівництво переміститься з центральної частини міста на Лівобережну.

— Чи планує Київрада відміняти попередні рішення про надання земельних ділянок в історичному центрі міста?
— Якщо для скасування цих рішень є законні підстави — безумовно. Ви знаєте, що сьогодні міська адміністрація веде велику роботу в цьому напрямку. Київській громаді вже повернуто значну кількість земельних ділянок. Такий підхід знаходить розуміння і в депутатському корпусі. Лише за ті півроку, що я обіймаю посаду секретаря Київради, ми задовольнили 14 протестів прокуратури та відмінили 12 рішень про надання земельних ділянок.

Так, на минулому пленарному засіданні Київрада скасувала рішення 2007 року про передачу ТОВ “Будмайданчик” земельної ділянки для будівництва торговельно-офісного центру на Либідській площі. Ви пам’ятаєте, що це було резонансне питання, будівництво викликало багато нарікань з боку громадськості, протести місцевих жителів. Депутати врахували думку киян і пішли їм назустріч.

До речі, я хочу зазначити, що саме суспільна думка часто стає для Київради вирішальним фактором для перегляду рішення. Це добре, що кияни захищають свої права. Адже не завжди чиновник чи депутат досконало знає потреби окремої територіальної громади.

— На минулому пленарному засіданні Київрада розглядала проект рішення про повернення київським вулицям історичних назв. Ця ініціатива викликала значний суспільний резонанс. Врешті проект рішення було відправлено на доопрацювання. Як ви вважаєте, чи є потреба в перейменуванні вулиць столиці?
— Безумовно, заміна застарілих назв і повернення історичних назв вулицям — це позитивний крок. Я згодна з тим, що в столиці України вулиці мають носити історичні благозвучні назви. Але разом з тим, ми не маємо забувати і про людей, які там живуть, оскільки для них це створить певні незручності. Перш за все, ми повинні обов’язково почути думку киян з цього приводу. Тим більше, коли йдеться не про перейменування окремої невеликої вулиці, а про великі вулиці в центральній частині міста.
Також не можна забувати і про те, що незабаром ми будемо приймати чемпіонат з футболу Євро-2012, і зміна назв вулиць може заплутати гостей столиці.

“15 фракцій для Київради — забагато”

— Майже на кожному пленарному засіданні Київради з’являється нова депутатська фракція. Нині їх нараховується 15. Чи не забагато це для місцевої ради, в якій 120 депутатів? І чи не ускладнює це роботу самої Київради?
— На мою думку, така кількість фракцій — це забагато. Тим більше, що і депутатська фракція, і група наділені однаковими повноваженнями. Виходить, що мета створення нових фракцій, скоріш, політична. Так не повинно бути, бо Київрада має вирішувати господарчі питання, а не займатися політикою.

Тому ще в травні цього року я дала доручення постійній комісії Київради з питань правопорядку, регламенту та депутатської етики надати висновок щодо правомірності створення депутатських фракцій.

Справа у тому, що відповідно до чинного законодавства депутатські фракції місцевих рад мають бути сформовані на партійній основі, всі інші депутатські об’єднання, фактично, мають статус депутатських груп і то лише у випадку, якщо кількість депутатів у них перевищує п’ять осіб.

Тобто, наразі у Київраді має бути лише шість депутатських фракцій та три депутатські групи.
Постійна комісія підтвердила ці обставини і рекомендувала депутатам Київради привести до вимог закону статус своїх об’єднань. На жаль, поки що жодної заяви від депутатських фракцій щодо об’єднання чи зміни статусу ми не отримали.

— Чи можлива злагоджена робота Київради за такої політичної розрізненості?
— Звичайно, можлива. Головне — дотримуватись норм регламенту. У мене чітке правило: якщо проект рішення не пройшов погодження в профільних комісіях чи не має висновку управління правового забезпечення, на пленарне засідання він не потрапляє. Депутати розглядають лише підготовлені, опрацьовані проекти рішень, а обговорення і суперечки залишаються на рівні постійних комісій. Як і має бути. Це дозволяє приймати нам по 200—300 рішень за півдня. Сьогодні я впевнено можу сказати, що робота Київради є злагодженою і конструктивною.