Енергійні дилери – КОМЕНТАРІ: новини, аналітика, фото та відео
Київ продовжує шукати заміну природному газу. Але поки фантазії чиновників вистачає тільки на те, щоб переключити українську теплоенергетику на російське вугілля
Про те, що Україна відчуватиме проблеми із забезпеченням енергоресурсами, стало зрозуміло ще в травні, коли через бої у Донбасі шахти вперше почали скорочувати обсяги видобутку вугілля. На той момент йшлося про відносно невеликі зриви планів (в межах 200 тис. т на місяць), тому в Міненерго не стали приділяти цьому питанню велику увагу.
Привід заворушитися з’явився тільки після того як в липні видобуток впав відразу на 1,5 млн. т (порівняно з липнем минулого року). Така глибина падіння тут же адекватним чином відбилася на обсягах запасів вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ. Але, незважаючи на те, що цьому горю вже півроку, впоратися з ним не вдається досі. За підсумками вересня запаси чорного золота на складах енергетиків знизилися на 10% (207 тис. т) і до 1 жовтня становлять історичний мінімум — 1,9 млн. т.
Ця цифра вдвічі менше запасів, які дозволять пройти осінньо-зимовий період. При цьому розраховувати на перелом ситуації не доводиться, оскільки зараз на сході країни працює менше третини державних шахт (25 із 95). Таким чином, зараз Україна змушена робити основну ставку на імпортне вугілля. До останнього часу йшлося про закупівлі південноафриканської сировини. Анонсований обсяг партії — 1 млн. т, а початковою датою його надходження в Україну називається середина жовтня.
Вугілля ПАР непоганої якості, а сам договір підписано в період, коли світові ціни на цей товар знаходяться на мінімальній позначці за останні п’ять років. Але ключова проблема полягає в іншому. Для проходження опалювального сезону нам потрібно імпортувати по 1 млн. т вугілля/місяць, тому виходить, що поточна партія вирішує паливну проблему енергетиків тільки частково. У Міненерго не бачать в цьому жодної трагедії, стверджуючи, що вітчизняні компанії вже законтрактували 5,6 млн. т зарубіжного вугілля, які надійдуть у країну до кінця 2015 року. Але якщо розібратися в цьому питанні трохи глибше, все не так просто, як здається.
За даними джерел «k:», левова частка із зазначеного обсягу завозитиметься з Росії. Міністр енергетики Юрій Продан каже, що у нас немає іншого виходу, оскільки йдеться про імпорт дефіцитної (антрацитної) марки, яку має вузьке коло країн, найближчою з яких є РФ.
Оптимісти пов’язують тягу України до російських енергоносіїв економікою. Оскільки завдяки короткому транспортному плечу, тонна російського вугілля обійдеться приблизно у $80, тоді як, наприклад, південноафриканське в українському порту коштуватиме $91/т. Нескладно підрахувати, що різниця між цими цифрами дозволить нам заощаджувати по $11 млн. на імпорті кожного мільйона тонн. Але плата за цю економію може виявитися вищою.
Парадокс ситуації у тому, що на цей крок Київ йде заради економії грошей Ріната Ахметова. Адже підконтрольній йому групі ДТЕК належать найбільші в країні ТЕС, а значить забезпечення їх паливом — корпоративна, а не державна проблема. До речі, донецький мільярдер контролює в Росії відразу три великі вугільні підприємства («Донський антрацит», «Шахтоуправління «Обухівське» і «Сулінаантраціт»). Тому при експорті вугілля грошовий оборот може здійснюватися фактично всередині донецької групи. До речі, оплачувати ці операції, швидше за все, буде український споживач, адже зараз підприємства теплової генерації ставлять перед нині створюваною Нацкомісією з регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг питання про включення в їх тариф додаткових затрат на закупівлю вугілля для станцій.